У селі Жабокрич на Вінниччині попрощались із 34-річним солдатом Дмитром Мельниченком, який 10 квітня загинув під час бойового завдання в Миколаївській області, де наші воїни продовжують нещадно нищити ворога. Героя проводжали живим коридором з квітами і на колінах. Мамі було несила відпустити свою дитину, вона припала до сина — зраненого, застиглого — і чорний стогін біля труни, здається, прозвучав на весь світ: «Як же так, дитинонько, як же так, синочку?..»
Побратими вклонилися мамі загиблого героя
«Дмитро був надзвичайно товариським, комунікабельним, доброзичливим. Прийшов зі служби в армії у малиновому береті, чим дуже гордився, адже це було визнанням його армійської доблесті, — повідомляють „Сільські новини“. — Він знав, що таке війна. Адже з початком антитерористичної операції у 2014 році брав у ній участь. А коли почалося повномасштабне вторгнення росії 24 лютого — вже на другий день рушив захищати Україну. Був бойовим медиком механізованого відділення. Важке поранення Діма отримав від осколка снаряда, коли рятував побратима. Витягував його, а загинув сам».
Земляки й побратими проводжають захисника України у останню путь
Заупокійна служба за загиблим захисником відбулась у Свято-Михайлівському храмі Пресвятої Богородиці. І коли гімн «Ще не вмерли України…» зазвучав після пострілів прощального салюту, сотні людей на цвинтарі заплакали. Від болю втрат, від горя, яке приніс Україні клятий рашизм та загарбницька війна.