Ірина та Віктор Міронови з Кривого Рогу від початку повномасштабного вторгнення постійно допомагають цивільним та військовослужбовцям. Як писали «ФАКТИ», подружжя познайомилось під час навчань парамедиків, там між ними спалахнули почуття і невдовзі вони побрались. Подружжя опікується як бійцями, так і цивільними. 4 квітня, в день ракетного удару по рідному місту, де загинуло 18 людей, парамедики вже за 15 хвилин були на місці вибуху російського «Іскандеру». Рятували поранених, заспокоювали тих, хто втратив найрідніших.
ВІДЕО ДНЯ
Парамедики Віктор та Ірина Міронови
— Ми з чоловіком, якщо знаходимось вдома, то завжди працюємо після кожному прильоту, — розповідає «ФАКТАМ» волонтерка та парамедик Ірина Міронова. — 4 квітня, мабуть, вперше в житті впорались зі всією роботою до вечора. Запропонувала Віктору прогулятись парком, бо останні місяці дуже важкі. В той день в душі відчувала, що може статись горе. Мене ж побратими навіть «Відьмою» називають через хорошу інтуїцію. І вона на жаль, не підвела. Трагедія сталась у Саксаганському районі, він молодіжний, ніяких військових об’єктів там немає. Живуть мирні люди. Поруч щільна забудова, ресторанчик, а посередині зелена зона й дитячий майданчик. Вечір, п’ятниця, гарна погода, граються діти, дорослі вигулюють тварин. Тому було багатолюдно. Ніхто і не встиг зреагувати на тривогу. Та й багато людей останнім часом розслаблені, не буду приховувати це. Десь о 18:50 пролунали вибухи й ми з чоловіком побігли на місце. Були там за 15 хвилин. Хоч наша організація займається зазвичай загиблими, намагались врятувати живих. Бо з нами завжди рюкзак «міні-операційна», ходимо з ним скрізь.
— Що побачили на місці?
РЕКЛАМА
— Ракета влучила біля дитячого майданчика, в землю. Радіально накрило тих, хто був на вулиці. Пізніше з будинку винесли два тіла — люди загинули в квартирах. На місці влучання стояв стовп диму, крики людей, які просили про допомогу. Це дуже страшно. Палала автівка, а в ній — тіло жінки. Воно сильно обгоріло, тому провести експертизу буде складно. В іншій машині загинув місцевий тренер, його вже ідентифікували. Найважче дивитись на тіла діток. Ми бачили 7-річну дівчинку, яка загинула у пісочниці. На місці удару бачили жінку, яка йшла з магазину, бо коло неї лежав мішок корму для тварин. Біля інших тіл були якісь напої, люди саме повертались додому, щоби відпочити. Багато загиблих… Потім люди вже нас кликали самі. Ми несли з Віктором важкопораненого чоловіка, одну жінку занесли до карети швидкої на ношах, реанімували її та наклали турнікет, бо у постраждалої була велика кровотеча. Дай Бог, щоб їй не ампутували ногу, бо уламком скла її сильно понівечило. Якщо під час минулого прильоту по житловій забудові у Кривому Розі, де ми працювали, у потерпілих були травми черепа, уламки заходили в обличчя, й поруч із тілом можна було знайти скальп та коси, то 4 квітня найбільше було травматичних ампутацій кінцівок. Внутрішня кровотеча і людина помирає.
Рідні біля тіла загиблого
— Всю країну облетіли кадри порятунку хлопчика, якого батьки благали врятувати. Там на відео впізнала вас. Розкажіть про цю дитину.
РЕКЛАМА
— Чотирирічного хлопчика принесли на ношах до карети швидкої. В матері підкосились ноги, а вона тримала дитя… Лікарі сказали, що він помер. Але матір та батько хлопчика з такою надією дивились на нас та медиків… Вони кричали: «Врятуйте, людоньки, зробіть що-небудь. Ти ж мене розумієш». Я розуміла її біль, відчай. Кинулась шукати дефібрилятор. Але його ні в кого не знайшлось. В кареті швидкої не було засобів для реанімації. Ми з колегами намагались реанімувати малечу. Здавалось, що у ті хвилини прослуховувалось серцебиття. Зрештою, хлопчика забрали до лікарні, проте врятувати його так і не змогли…
Мати хлопчика кричала: «Врятуйте, людоньки, зробіть що-небудь»
— Які травми отримав цей хлопчик?
— Я думаю, що це була внутрішня кровотеча в області грудної клітини. Коли підняли одяг, то біля правої ручки побачили уламок. Ймовірно, він зачепив область серця. Якщо поранення наскрізне, як у цьому випадку, то уламки внутрішньо розривають органи. І це призводить до летальних випадків. Так само небезпечні уламки скла у тілі, які з рухом крові та вдихом-видихом можуть переміщуватись всередині.
РЕКЛАМА
— Надавали потерпілим психологічну допомогу?
— Так, це вкрай важка місія. Хтось виклав фото у мережі, де я сиджу біля військового. Він приїхав у відпустку, але так і не встиг обійняти сина, бо російська ракета його вбила… Ми сиділи біля тіла дитини, батько курив, його стан був жахливий. Попросив дати якихось ліків.
Парамедики і рятівники на місці трагедії
— Як самі переживаєте побачене на місці трагедії?
— У мене ПТСР (посттравматичний стресовий розлад. — Авт.), коли бачу тіла дітей. Тому самі розумієте… Також вчора мій побратим написав, що їх переводять на Курщину, а це, за його словами, білет в один кінець. Він зі мною навіть попрощався. Тому мене накрило, хоча це на мене не схоже, бо я сильна і не маю показувати слабкість перед іншими.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, як родина дивом вижила під час ракетного удару російських терористів по Полтаві.